• У добу Київської Русі прапо­ри були здебільшого червоного кольору - найзручнішого для передавання сигналів під час боїв. На цих стягах трикутно-клинової форми зображалися князівські знаки. Інформації про них мало, проте достеменно відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб - золотий тризуб на синьому фоні. Чи міг він обу­мовити концепцію майбутнього національного прапора? На це питання намагалися знайти від­повідь безліч істориків. Можливо, саме так і було, адже поєднання синього та жовтого кольорів в історії України зустрічається до­сить часто.

• Відомо, що в XIII столітті зо­лотий лев на синьому тлі при­красив герб сина Данила Галиць­кого Лева (на його честь названо Львів). Потім синьо-жовті кольо­ри промайнули в Грюнвальдській битві 1410 року, де поруч з ли­товцями та смоленцями у складі польської армії билися галичани. А вже в ХУ-ХУІ століттях їх по­чали використовувати в гербах українських міст, насамперед тих, що одержали Магдебурзьке право.

• У козацьку добу прапори мали прямокутну або так звану скоше­ну форму. Традиційними моти­вами на козацьких знаменах були золоті чи жовті герби, небесні світила, зброя, постаті святих тощо на блакитному полотнищі. На чільному боці полкових і со­тенних корогв містилася націо­нальна емблема із зображенням козака в золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному тлі, а на звороті - полкова чи сотенна емблема відповідного кольору з певним зображенням.

• У березні 1848-го в Австрійській імперії спалахнула революція - «Весна народів». Ці події стали поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того самого року в місті Львів створили Головну Руську Раду, яка відновила використан­ня герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-ХГУ століть із зображенням золотого лева на синьому фоні. Національними прапорами вва­жалися синьо-жовті та жовто-сині біколори (обидва варіанти).

• Протягом 1918-1920 років в Українській Народній Республіці національний прапор перевер­нули двічі. Спочатку це зробив Михайло Гру шевський - голова Центральної Ради та перший Президент України. Як історик він уважно вивчив матеріали стосовно прапорів, які існували на території України, і дійшов висновку, що в традиціях на­ших предків стяг повинен бути з блакитним фоном та золотим малюнком на ньому. Саме та­ким, до речі, був перший варіант державного прапора, запропо­нований Грушевським: блакитне полотнище з жовто-золотими зірками на ньому. Кількість зірок мала відповідати кількості укра­їнських земель, що об’єдналися в одну державу. Чому згодом Грушевський відмовився від своєї ідеї, не зрозуміло. Але коли мова зайшла про біколор, він наполіг на тому, щоб жовтий колір, від­повідно до канонів геральдики, розміщувався зверху.

За гетьмана Скоропадського український прапор мав блакитну смугу вгорі, а жовту - внизу. На­віщо він перемістив кольори, не відомо. Однією з версій є те, що Скоропадський був членом ма­сонської ложі «Молода Україна», а, згідно із символікою «вільних каменярів», над світом панує знак води.

• У радянській Україні синьо-жовті кольори прапора були замінені на яскраво-червоний. Більшос­ті українців це не подобалося, адже, крім заборони національ­ної символіки, репресій з боку центральної кремлівської влади зазнавало все українське.

• Після довготривалого перебу­вання в підпіллі 14 березня 1990 року український прапор зама­йорів у містечку Стрий (одним з організаторів акції був В’ячеслав Чорновіл), а за дев’ять днів - над будівлею Тернопільської міської ради, потім - у Львові, Івано-Франківську та Житомирі. У липні 1990-го наш легендарний стяг підняли над приміщенням Київради.

• 23 серпня 1991 року група на­родних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Саме з нагоди цієї події Леонід Кучма підписав Указ Президента України №987 від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Пра­пора України». Наразі цей прапор як реліквію урочисто зберігають під склом у музеї ВРУ.

• Офіційно синьо-жовтий стяг за­твердили державним символом України 28 січня 1992 року.